Електронні компоненти і системи 
Чистота електронних схем є дуже складним питанням, але є важливим і іноді важко вирішити, в якому стандарті шукати підказки.
Один з інтернет-користувачів, який працює в автомобільній промисловості, шукав відповідь, чи існують стандарти чистоти для самих електронних компонентів. Його проблема полягала в тому, що системи від одного з постачальників OEM показали високу схильність до утворення дендритів під час тестів, джерелом яких, як відомо, є забруднення плат.
У відповідь на проблему Пол Остен (Paul Austen) з консалтингової фірми Electronic Controls Design сказав: «Стандарти IPC є найкращим джерелом стандартів для індустрії виробництва електроніки. Основним стандартом, що описує чистоту системи, є стандарт IPC/EIA J-STD-001, «Вимоги до паяних електричних та електронних вузлів», особливо його розділ 8 «Вимоги до процесу очищення».
Проте, наскільки чистими мають бути компоненти та цілі електронні вузли, залежить насамперед від домовленостей між партнерами. Наприклад, деякі схеми з високим імпедансом вимагають надзвичайної чистоти, тоді як для інших це не є важливим. Розділ 8 стандарту IPC/EIA J-STD-001 визначає «Визначник чистоти», що починається з літери C і двох цифр після неї.
Це стандартний спосіб для партнерів визначити, що та в якому обсязі підлягає очищенню. Сам стандарт у розділі 8 говорить, що «вузли не повинні містити бруду, волокон, бризок припою, шлаку, обрізків дроту тощо», і «якщо це не вказано користувачем», усі вузли мають відповідати маркуванню чистоти C-22 за замовчанням, яке означає, що «потрібно очистити обидві сторони вузла» і що «необхідний тест на іонні залишки».
Існує ряд стандартів, взаємопов’язаних один з одним, за якими можна оцінити стан друкованої плати. Нижче наведена діаграма, яка показує взаємозв’язок стандартів для виробництва електроніки.
За матеріалами сайту https://tek.info.pl
