Настанова містить вказівки та пропозиції щодо проєктування та компоновки друкованих плат для радіочастотних та змішаних сигналів.
Лінії передачі радіочастотних сигналів на друкованій платі.
Для багатьох радіочастотних компонентів потрібні лінії (провідникові доріжки) з контрольованим опором для передачі радіочастотних сигналів до або від ІМС, які розташовані на друкованій платі. Ці лінії передачі можуть бути реалізовані на зовнішньому шарі (верхньому чи нижньому) або заховані у внутрішньому шарі друкованої плати. Рекомендації, які містить стаття, включають мікросмужкові, підвішені смужкові лінії, копланарні хвилеводи та їх характеристичний опір. Вони також включають вимоги до вигинів цих ліній або провідникових доріжок, їх кутову компенсацію, а також вимоги до зміни шарів для провідникових доріжок.
Мікросмужкові лінії.
Цей тип лінії передачі сигналів складається з металевої провідникової доріжки фіксованої ширини разом із безперервною площиною заземлення, розташованою безпосередньо під нею на сусідньому шарі. Наприклад, для мікросмужки на шарі 1 (верхній шар) потрібна площина заземлення на шарі 2 (рис. 1). Ширина доріжки або лінії, товщина шару діелектрика та тип діелектрика визначають характеристичний опір, який зазвичай дорівнює 50 або 75 Ом.

Підвісна смужкова лінія.
Ця лінія складається з доріжки фіксованої ширини на внутрішньому шарі з площинами заземлення на шарах над і під доріжкою. Провідник розташований посередині між площинами заземлення (рис. 2), або він також може бути зміщений (рис. 3).

Рис. 2. Підвісна смужкова лінія у центрі між площинами заземлення

Компланарний хвилевід (заземлений).
Компланарний хвилевід забезпечує кращу ізоляцію між сусідніми радіочастотними лініями, а також іншими сигнальними лініями (рис. 4). Він складається з центрального провідника з площинами заземлення з обох боків і знизу.
“Огородження” з прохідних отворів рекомендовано встановлювати з обох боків компланарного хвилеводу, як показано на рис. 5. Заземлені отвори знаходяться на верхній металевій площині кріплення з обох боків від центрального провідника. Зворотні струми, наведені на верхньому шарі, замикаються на нижній шар з заземленням.
Слід зазначити, що підвісна смужкова лінія більш придатна для передачі ВЧ-сигналів, ніж мікросмужкова лінія, оскільки має більш високе значення добротності Q і менші втрати. В даний час підвісна смужкова лінія широко використовується в пасивних і активних схемах, таких як помножувачі частоти, змішувачі та фільтри.


Існує кілька методів розрахунку для ширини лінії сигнального провідника для досягнення цільового характеристичного опору. Однак слід бути обережним при використанні діелектричної проникності шарів. Зовнішні ламіновані шари типових друкованих плат часто містять менше скла, ніж серцевина плати, і, отже, їх діелектрична проникність нижча. Наприклад, серцевина FR4 зазвичай має діелектричну проникність εR = 4.2, тоді як шари зовнішнього ламінату зазвичай мають εR = 3.8. Типові приклади параметрів характеристичного опору наведені у табл.1. Товщина металевої доріжки для цих прикладів складає 0,036 мм і містить 1 унцію або 28.3495 г міді.
Вигин провідникової доріжки та компенсація обмежень, пов’язаних з кутом вигину.
Якщо на друкованій платі використовуються перехідні лінії або доріжки, це може викликати деякі обмеження у передачі сигналу. Щоб запобігти цьому, радіус вигину провідникової доріжки треба брати у три рази більшим за ширину цієї доріжки. Це буде мінімізувати зміну характеристичного імпедансу через вигин провідникової доріжки. У випадках, коли на друкованій платі це неможливо забезпечити, треба робити вигин провідникової доріжки з вирізом, як показано на рис. 6. Але у цьому випадку слід компенсувати підвищення опору доріжки. Як стандартний метод компенсації використовується оптимальний кут різання (рис. 6), який можна розрахувати за формулою:

де M – відрізана частка (%) металевої доріжки.
Ця формула не враховує рівень діелектричної проникності друкованої плати, але щоб її можна було використовувати на практиці, слід дотримуватися умови, при якій w/h > 0.25.
Таблиця 1. Приклади характеристичного імпедансу
| Тип провідника | Діелектрик | Товщина шару, мм | Центральний провідник, мм | Зазор, мм | Характеристичний імпеданс, Ом |
| Мікросмужковий | Скловолокно (εR = 3.8) | 6 | 11.5 | — | 50.3 |
| 10 | 20 | 50.0 | |||
| Діференційна пара | Скловолокно (εR = 3.8) | 6 | 25 | 6 | 50.6 |
| Смужковий | FR4 (εR = 4.5) | 12 | 3.7 | — | 50.0 |
| Зміщений смужковий | Скловолокно (εR = 3.9) | 6 верхній, 10 нижній | 4.8 | — | 50.1 |
| Компланарний хвилевід | Скловолокно (εR = 3.8) | 6 | 14 | 20 | 49.7 |
Перехід ліній передачі сигналів на друкованій плати з одного шару на інший.
Коли топологія друкованої плати вимагає переходу ліній передачі сигналів з одного шару до іншого, бажано використовувати два перехідні отвори для мінімізації паразитної індуктивності. Два перехідних отвори будуть ефективно зменшувати паразитну індуктивність на величину до 50 %, причому отвір з максимальним діаметром повинен бути сумісним з шириною провідникової доріжки. Для прикладу, мікросмужкова лінія шириною 15 мм повинна використовуватися з перехідним отвором діаметром від 15 до 18 мм. Якщо топологія друкованої плати не дозволяє використати перехідний отвір з таким діаметром, слід використати декілька перехідних отворів з меншими діаметрами.
Ізоляція сигнальних ліній на друкованій платі.
При проєктуванні друкованої плати необхідно запобігати взаємного електромагнітного впливу або зв’язку. Для цього приймаються такі міри:
Радіочастотні лінії передачі сигналу.
Такі лінії слід рознести якомога далі одна від одної. Чим ближче розташовані такі паралельні лінії, тим більше їх зв’язок. Паралельні лінії, які розташовані на різних шарах, повинні мати між собою захисний шар з заземленням. Лінії або шини великої потужності (які використовуються для електроживлення), якщо це можливо, не слід розташовувати на одному шарі з сигнальними лініями. Компланарний хвилевід з заземленням є найкращим рішенням проблеми ізоляції сигнальних ліній. Він дозволяє отримати рівень ізоляції -45 дБ між радіочастотними лініями передачі сигналів на друкованій платі.
Лінії передачі цифрових ВЧ-сигналів.
Ці лінії слід розташувати на іншому шарі друкованої плати відносно ліній передачі радіочастотних сигналів, тому що цифровий шум від генераторів та інших цифрових вузлів може викликати помилкову модуляцію радіочастотних сигналів. Можуть також застосовані спеціальні міри для зниження цифрових шумів.
Лінії (шини) електроживлення.
Ці лінії слід використовувати на додатковому шарі з використанням розв’язуючих конденсаторів.

Шар заземлення.
Зазвичай на практиці шар заземлення – це другий шар, а перший шар використовується для радіочастотних компонентів. Для підвісних смужкових ліній без зміщення та зі зміщенням обов’язковим є використання шару заземлення над і під цими лініями (рис. 7 та 8). Ці шари не призначені для шин електроживлення або сигнальних ліній і обов’язково повинні мати заземлення. Перехідні отвори повинні бути використані у достатній кількості, щоб зменшити паразитні індуктивності. Ці отвори також допомагають знизити електромагнітний зв’язок ВЧ-лінійи з іншими лініям на друкованій платі.


Рекомендації щодо прохідних отворів та шарів заземлення.
Розташування перехідних отворів повинно враховувати напрямок зворотних струмів від компонентів до шару заземлення.
Маршрутизація та розв’язка шин електроживлення.
Існуюча практика рекомендує використовувати конфігурацію шин електроживлення типу “зірки”, якщо компонент має декілька джерел живлення (рис. 9). Розв’язуючий конденсатор найбільшої ємності слід розташувати на вершині “зірки”, конденсатори меншої ємності розташовують на променях “зірки”. Параметри конденсаторів меншої ємності залежать від максимальної частоти роботи схеми.
Зіркова конфігурація допомагає зменшити довжину шини зворотного струму до компонента, якщо всі компоненти підключені до однієї шини живлення. Шина зворотного струму великої довжини підвищує паразитну індуктивність, яка може спотворити сигнали зворотного зв’язку у пристрої на друкованій платі. Слід також пам’ятати про необхідність розв’язки шин постійного та змінного струмів.
Вибір розв’язуючих конденсаторів.
Конденсатори мають частотний діапазон, обмежений власною резонансною частотою. Крім того, конденсатори можуть вносити додаткову паразитну індуктивність, що обмежує такі конденсатори у застосуванні в ланцюгах розв’язки. Слід відмітити, що чим більше ємність конденсатора тим менша його власна резонансна частота. Наприклад, для конденсатора ємністю 0.2 пФ у корпусі 0402 для поверхневого монтажу власна резонансна частота складає 14 ГГц, у конденсатора ємністю 2 пФ у такому же корпусі ця частота дорівнює 4 ГГц. Типові параметри деяких конденсаторів для використання у колах розв’язки наведені у табл. 2.
Рекомендації з розташування розв’язуючих конденсаторів.
Виходячи з того, що джерела жив лення мають заземлення для постійного та змінного струмів, важливо мінімізувати паразитну індуктивність, яку створюють зворотні струми земляної шини. Величина паразитної індуктивності в значній мірі залежить від розташування розв’язуючих конденсаторів на друкованій платі відносно земляної шини. Існує два базових метода такого розташування, як показано на рис. 10, 11.
У цій топології прохідний отвір, який з’єднує контактну площинку ІМС на верхньому шарі з внутрішнім шаром, як правило, затримує зворотний змінний струм, а це призводить до додаткової паразитної індуктивності. Тому вивід ІМС VCC , через який проходить змінний зворотний струм, треба підключити до розв’язуючого конденсатора, як показано на рис. 10.
У топології, наведеній на рис. 11, прохідний отвір не впливає на змінний зворотний струм, але така топологія потребує більших розмірів друкованої плати.

Таблиця 2. Типовий частотний діапазон розв’язуючих конденсаторів
| Частотний діапазон | Ємність | Тип корпусу | Власна резонансна частота | Рекомендований частотний діапазон розв’язки |
| Ультрависокий | 20 пФ | 0402 | 2.5 ГГц | 800 МГц – 2.5 ГГц |
| Надвисокий | 100 пФ | 0402 | 800 МГц | 250 МГц – 800 МГц |
| Високий | 1000 пФ | 0402 | 250 МГц | 50 МГц – 250 МГц |
| Середній | 1 мкФ | 0402 | 60 МГц | 100 кГц – 60 МГц |
| Низький | 10 мкФ | 0603 | 600 кГц | 10 кГц – 600 кГц |


Заземлення паралельно підключених компонентів.
Для паралельно підключених конденса торів рекомендується використовувати декілька перехідних отворів, як показано на рис. 12. Це зменшує ефект утворення паразитних індуктивностей.

Підкладка ІМС з заземленням.
Деякі ІМС на компонентному шарі потребують підкладки з заземленням для повернення зворотного струму. Крім того, ця підкладка виконує функцію радіатора для “гарячих” ІМС. Тому такі ІМС повинні мати стільки перехідних отворів, скільки дозволяє відповідна площа друкованої плати. На рис. 13 наведена матриця таких отворів під “гарячою” ІМС високої частоти. У разі потреби для монтажу “гарячих” ІМС на поверхню друкованої плати може бути використана спеціальна паста, яка проводить тепло.

ВИСНОВКИ
Розробка друкованих плат для високочастотних компонентів потребує особливої уваги. Навіть добре розроблена принципова електрична схема при неякісній компоновці та розводці зазвичай не відповідає технічним вимогам. Існує багато спеціальних прийомів компоновки таких друкованих плат. Деякі з них розкриті у даній публікації. При цьому слід звернути увагу на таке: для забезпечення відповідних параметрів високочастотного виробу на основі друкованих плат бажана тісна співпраця розробників принципової схеми з розробниками друкованої плати.